Грізний далекоразящий Аполлон в своєму гніві, і не знають тоді пощади його золоті стріли. Багатьох уразили вони. Від них загинули горді своєю силою, що не бажали нікому підкорятися сини Алоея, Від і Эфіальт. Вже в ранньому дитинстві славилися вони своїм величезним зростанням, своєю силою і не знаючою перешкод хоробрістю. Будучи ще хлопцями, стали загрожувати богам-олімпійцям Від і Эфіальт:

- О, дайте нам тільки змужніти, дайте тільки досягти повної міри нашої надприродної сили. Ми нагромадимо тоді одну на іншу гори Олімп, Пеліон і Оссу і зійдемо по ним на небо. Ми викрадемо тоді у вас, олімпійці, Геру і Артеміду.

Так, подібно до титанів, загрожували олімпійцям непокірні сини Алоея. Вони виконали б свою загрозу. Адже скули ж вони ланцюгами грізного бога війни Ареса, цілих тридцять місяців тужив він в мідній темниці. Довго б ще тужив ненаситний лайкою Арес в полоні, якби не викрав його, позбавленого сил, швидкий Гермес. Могутні були і Эфіальт. Аполлон не зніс їх погроз. Натягнув далекоразящий бог свій срібний лук; немов іскри-полум’я, виблискували в повітрі його золоті стріли, і пали пронизані стрілами Від і Эфіальт.